Смерть лучшего танкового аса?

Михаэль Виттман - кто-нибудь знает про его последний бой?

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Витману была предложена должность инструктора в тренировочной школе, но он отказался и, 6 июля 1944 года, вернулся на фронт, в Нормандию, где принял участие в битве за Caen (3-10 июня). Весь июль Витман воевал под Caen'ом. В это же время он получил новый Тигр за номером 007. В начале августа Витман вместе со своим подразделением sSSPzAbt 101 был переведён в район города Cintheaux. В это время немцы пытались вновь захватить Caen, который был полностью разрушен, в связи с непрекращающимися боями. 8 августа 1944 года началась новая битва у Cintheaux. Это было последнее сражение Витмана. В 12.55 (согласно рапорту гауптшарфюрера SS Hoflinger'а. Тигр №213, который находился сзади справа от Тигра Витмана) в поле рядом с дорогой Caen-Cintheaux Тигр Витмана был уничтожен и весь его экипаж погиб. После сражения останки Витмана и его экипажа были похоронены без всяких опознавательных знаков рядом с тем, что осталось от их Тигра. До 1983 года уничтожение Тигра Витмана было тайной даже для его сослуживцев по sSSPzAbt 101. Многие источники утверждали, что Тигр Витмана был уничтожен танками "Firefly" из засады, но слишком много воинских частей приписывают эту заслугу себе, включая 1-ю польскую бронедивизию, 4-ю канадскую бронедивизию (канадские Sherman'ы, предположительно, окружили Тигр Витмана и разнесли его на куски) или 33-ю английскую отдельную бронебригаду. В мемуарах бывшего служащего Mr.F.R из состава sSSPzAbt 101, указывается, что официальная версия на тот момент гласила, что Тигр Витмана был уничтожен авиабомбой. В доказательство этой версии были представлены две фотографии Тигра без башни с лежащим на корпусе орудийным стволом. На поверку оказалось, что на обеих фотографиях изображён Тигр унтерштурмфюрера SS Альфреда Гюнтера (Alfred Gunther), который действительно был уничтожен в результате попадания авиабомбы недалеко от местечка Evrecy.

Кроме того, нашлись и такие подразделения союзников, которые приписывали уничтожение Тигра Витмана себе, хотя в тот момент эти подразделения даже близко не находились к месту сражения. Обе основные версии гибели Тигра Витмана были опровергнуты в 1945 году Serge'м Varin'ом, который нашёл остатки Тигра №007. Varin заинтересовался этим танком, так как его башня была сорвана и лежала в стороне от корпуса. Varin обследовал Тигр Витмана и нашёл, что в ходе боя он не получил никаких пробоин. Единственным повреждением была большая дыра в задней части корпуса, рядом с двигателем. В ходе дальнейшего обследования Varin заключил, что повреждение было нанесено с воздуха. Ракета ударила в заднюю стенку корпуса (толщина брони - 25мм.), пробила воздухозаборники и взорвалась. Это стало причиной взрыва в отсеке двигателя и в боевом отделении, где сдетонировал боезапас. Взрыв сдетонировавших снарядов уничтожил экипаж и сорвал башню. Тигр Витмана был уничтожен ракетой, запущенной со штурмовика Королевских Воздушных Сил - Hawker "Typhoon" MkIB. "Тайфуны" были вооружены ракетами HE (High-explosive) и наносили большие потери германским танкам в ходе боёв в Нормандии (к примеру, 8 августа 1944 года "Тайфуны" уничтожили 135 германских танков, среди которыхбыл и Тигр №007 Витмана). Михаэль Витман и его экипаж погибли 8 августа 1944 года в местечке Gaumesnil недалеко от Cintheaux. В 1983 году неотмеченное захоронение экипажа Тигра №007 было найдено в ходе строительства дороги и эксгумировано. По записям карточки дантиста были идентифицированы останки Михаэля Витмана и его водителя Генриха Реймерса (Heinrich Reimers). После этого Витман и его экипаж были официально перезахоронены на немецком военном кладбище "De La Cambe" в Нормандии (Франция). Кладбище находится по адресу Национальная Дорога, 13 (RN 13) между городами Isigny-sur-Mer и Bayeux. Михаэль Витман похоронен в квадрате №47, ряд №3, могила №120 (кладбище "De La Cambe"). Последнее местонахождение Тигра Витмана и причины его гибели на сегодня полностью подтверждены.

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Немного фото...
1.Тигр батальона Михаэля Виттмана в Нормандии
2. Могила Героев -Виттман со своим экипажем
3. Последний день Рождения Михаэля Виттмана
4. Сам

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Спасибо, ребята!

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

А на каком основании применяется термин "лучший танковый ас"? По результативности Виттман только пятый.

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Я думаю, что на основании мастерства и эффективности!

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Вот, вот и я про тоже!

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

А те четверо, что больше Виттмана наколотили, разве не мастера. Где логика?
Вы друзья в глубину то поройтесь в теме. А то услышали Виттман - и считаете себя знающими людьми. Несолидно.

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Михаэль Виттман -это Легенда, и олицетворение немецких танковых войск! Он признан по всему миру как лучший танкист Второй Мировой! А что вам не нравится?

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Хорошо! Тогда величайший танкист второй мировой войны...

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

а кто те четверо?

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Можете здесь ознакомиться, это только по тем, кто воевал на Тигр I.

http://www.vn-parabellum.com/ger/ger-aces.html

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

спасибо

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Была здоровая тема про Виттмана и, в частности, про версии его гибели. Рекомендую. Очень любопытные личностные оценки

http://www.reibert.info/forum/showthread.php?t=5800

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Всегда рад комерад!!!

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Теперь моя очередь!!!
Самая достоверная инфо, которую я собирал о Виттмане - 1,5 года, даже есть точный адрес могилы его (только на украинскам)...

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Ваффен - Гауптштурмфюрер СС Міхаель Віттман...

Народився 22.04.1914 р. в містечку Фогельталь в районі верхнього Оберпфальца, в сім’ї селянина. Його батько Йоган Віттман тримав обійстя де була велика ферма.
Закінчивши школу і діставши середню освіту, Віттман працював при дворі батьківського маєтку. Згодом він став членом Добровольчої робітничої служби (FAD - Freiwillige Arbeits Dienst).
30.10.1934 р. у віці 20-и років, терміново був покликаний на військову службу. Військова служба проходила в 19-му піхотному полку Мюнхенського військового округу.
30.09.1936 р. отримав звання унтер – офіцера (молодшого сержанта).
05.04.1937 р. вступив до 1-ої штурмової групи 92-го штандарту SS елітних підрозділів Leibschtandartе SS «Adolf Hitler», що дислокувалася в Берліні-Ліхтенфельд і забезпечувала особисту охорону Адольфу Гітлеру, та поступово була перетворена у 1-у танкову дивізію SS. Там Віттман числився під № 311623, це був порядковий номер в SS.
В кінці цього ж року він здав іспит з водіння транспортним засобом. Вчився керувати, спочатку чотирьохколісною бронемашиною Sd.Kfz. 222, а згодом їздив на важкій шестиколісній бронемашині Sd.Kfz. 232.
Після цього вступив до 17-ої розвідувальної роти Leibschtandartе SS «Adolf Hitler». Кожен в той час мріяв вступити до такої елітної організації як SS, проте не кожному посміхалася доля, але Віттману пощастило, його привітність, урівноваженість та добросовісність увійшла до єдності між його товаришами по службі. Єдність на той момент означала силу.
В 1938 р. його підрозділ був переформований в розвідувальний танковий взвод.
01.09.1939 р. взяв участь у військовій кампанії проти Польщі в якості командира бронемашини Sd.Kfz. 232.
В жовтні 1939 р. його перевели у 5-у розвідувальну бронероту, яка дислокувалася в той момент в Берліні-Ліхтенфельді і яка вважалася елітною.
В лютому 1940 р. був відправлений в новосформовану батарею штурмових гармат. На озброєнні цієї батареї стояли самохідні гармати Sturmgeschutz Ausf. A. В той час Віттман почав товаришувати з відомими танкістами Ханессом Філіпсеном, Гельмутом Вендорфом, Альфредом Гюнтером та іншими по новому місцю своєї служби.
З кінця 1940 р. під час Балканської кампанії розпочалась його справжня кар’єра. В Греції, Віттман командував взводом Sturmgeschutz Ausf. A. де служив до середини 1941 р.
11.06.1941 р. його перекинули на Схід під кордон Радянського союзу, де німецькі війська готувались до великого вторгнення, яке розпочненться через одинадцять днів. Таким чином починаючи майбутню військову кар’єру Віттман вже мав військовий досвід та декілька підбитих ним військових одиниць ворожої бойової техніки.
22.06.1941 р. 1-а танкова гренадерська дивізія Leibschtandarte SS «Adolf Hitler» перейшла кордон Радянського союзу у складі групи армій «Sud» оперативним напрямком якої була столиця України - місто Київ.
Віттман перебуваючи у складі дивізії затято вів бойові дії проти російських танків, передбачаючи смерть він холоднокровно підпускав все блище і блище ворога і успішно вцілював у нього. Початок його військової кар’єри йшов йому на славу.
Початок військової кампанії проти Радянського союзу, дозволив Віттману підбити декілька радянських бронеодиниць. В одному з боїв йому довелося відбити атаку 8-и радянських танків, 6 з яких він підбив, а два інших вспіли врятуватися. Він зумів це зробити за рахунок того, що танки які були ним підбиті були машини марки БТ, Т-26, і Т-34, які порівняно з його самохідною гарматою неволоділи великою бронею та озброєнням.
12.07.1941 р. за знищення радянських танків Віттман удостоївся нагороди – Залізного хреста ІІ класу.
В серпні 1941 р. в одному з танкових боїв, Віттман дістав поранення, проте це не зашкодило йому продовжувати й надалі здобувати перемоги. Він отримав знак за поранення.
08.09.1941 р. був нагороджений Залізним хрестом І класу, а після боїв під Ростовим, послідував Танковий штурмовий знак (за знищення радянських танків в одному бою).
29.11.1941 р. дивізія Leibschtandartе в результаті радянського контрнаступу була вибита з Ростова-на-Дону, і її надалі прийшлось вести оборонні бої, в кінцевому результаті яких вона була повністю розбита.
05.06.1942 р. коли дивізія була перекинута у Північну Францію та проходила переформування і віддих, Віттман був відправлений до Німеччини де приступив до проходження курсів офіцерів у Junkerschule (військовому училищі) в Баден-Тельц, яке успішно закінчив на передодні нового року.
05.09.1942 р. закінчив це військове училище, після чого здобув навики танкового інструктора (SS-Panzerausbildungs und Ersatz-Abteilung).
Восени 1942 р. 1-а моторизована дивізія SS Leibschtandartе SS «Adolf Hitler» була переіменована в танкову дивізію, а додаткова 13-а рота була озброєна танками PzKpfw. VI «Tiger». Тренувальні заняття на новій техніці розпочалися на полігоні Падерборн в Німеччині, а згодом продовжились в Плоермілі у Франції.
21.12.1942 р. Віттман отримав званнгя унтерштурмфюрера SS.
24.12.1942 р. був направлений в 13-у роту танкової дивізії SS Leibschtandartе SS «Adolf Hitler» під командуванням гауптштурмфюрера SS Гайнца Клінге.
В січні 1943 р. його перевели на радянсько-німецький фронт, в якості командира взводу танків Pz. III Ausf L/M в складі роти «Tiger» 13-ої танкової роти 1-го танкового корпусу SS. Цей взвод мав завдання забезпечувати тил тигрів і захищати їх від винищувальних загонів супротивника.
Весною цього ж року Віттман разом зі своїм екіпажем роттенфюрером SS Боббі Волем, панцершутце SS Вернером Іргангом, панцершутце SS Зеппом Розенером, штурманном SS Ойгеном Шмідтом отримали власний танк «Тiger».
Влітку, Верховне командування вермахту розробило план наступальної операції під кодовою назвою «Zitadelle», в якій було вирішено взяти реванш за поразку під Сталінградом.
05.07.1943 р. рано вранці, на Курській дузі розпочалася операція «Zitadelle», наступ вело близько 7,6 % німецьких танкових дивізій Східного фронту. Серед 2700 танків вермахту, був і танк PzKpfw VI «Tiger» Міхаеля Віттмана.
На своєму танку 13-ої танкової роти 1-го танкового корпусу SS Віттман вів наступ в район Ольховатки. Удар був сконцентрований на позиції 15-ої стрілецької дивізії полковника В.Н. Джанджгави і 81-ої стрілецької дивізії генерала А.Б.Барінова.
Під час наступу, екіпаж танка Віттмана за підтримки та прикриття інших екіпажів знищив дві протитанкові гармати і три танки Т-34. До полудня цього ж дня Віттман підбив ще три Т-34, згодом ще два танки. Блище до вечора на його рахунку було ще п’ять Т-34, це тоді, коли він виручав взвод танків Гельмута Вендорфа, який потрапив в оточення. Ввечері на його рахунку вже було тринадцять радянських танків і шість протитанкових гармат. Його холоднокровність і відвага давала йому можливість визначати свою тактику і ступінь ризику згідно бойової обстановки.
07.07.1943 р. і наступного дня, Віттман отримує перемогу над двома Т-34, двома СУ-122 і трьома легкими танками Т-60/70.
12.07.1943 р. розпочалася знаменита у всесвітній воєнній історії найбільша танкова битва під Прохоровкою, під час якої Віттману вдалося підбити ще вісім танків – Т-34.
29.07.1943 р. 13-а рота була використана при формуванні 101-го важкого танкового полку SS, який одразу після сформування був включений в склад дивізії SS Leibschtandartе.
23.08.1943 р. невдало закінчилась наступальна операція вермахту на Курській дузі, яка у підсумку дозволила підрахувати збиті Віттманом танки і гармати – всього 30 танків і 28 гармат. Проте це не був його остаточний рахунок, він почав його збільшувати в ході осінніх боїв за Київ в листопаді 1943-го.
В листопаді 1943 р. дивізія SS Leibschtandartе SS «Adolf Hitler» була перекинута в Італію для переозброєння та поповненн.
В жовтні 1943 р. пройшла реорганізція 101-го важкго танковго полку SS в батальйон, в якому служив Віттман на танку PzKpfw. VI «Tiger» під № 1331. Йому випала честь проходити службу з іншими відомими німецькими асами, такими як Франц Штаудегер («Tiger» № 1325), Гельмут Вендорф («Tiger» № 1321) і Юрген Брандт («Tiger» № 1334). А командування цим підрозділом було доручено гауптштурмфюреру SS Гайнцу Клінге («Tiger» № 1301).
Восени, після початку радянського осіннього наступу, дивізія SS Leibschtandart була перекинута знову на радянський фронт – під Київ. Віттман змінив свій танк який був під № 1331 на «Tiger» під № 521, і дістав під своє командування також «Tiger» № 524 Юргена Брандта.
13.10.1943 р. в ході повернення німецькими військами столиці України, міста Київа, який був звільнений радянськими військами від окупації сім днів по-тому, Віттман на протязі усього дня і аж до вечора знищив двадцять радянських танків Т-34 та декілька десятків радянських гармат.
23.12.1943 р. розпочалася операція по звільненню Правобережної України і Криму. За час цієї операції у боях під Житомиром, Віттману вдалося знову поповнити свій рахунок, він знищив одну СУ-85 і ще декілька танків у тому числі ті, які постачалися в Радянський союз по ленд-лізу.
З 08. по 09.01.1944 р. за допомогою інших тигрів Віттману вдалося вивести з ходу ще шість танків, а разом до десяти, включаючи заслуги інших німецьких асів-танкістів.
13.01.1944 р. у боях під Бердичевим Віттману вдалося підбити 19 танків Т-34 і КВ. За таку надвелику збиту кількість ворожої техніки цього ж дня він був нагороджений Лицарським хрестом. Пропагадистське німецьке радіо голосило: «З липня 1943 року до початку січня 1944 року він збив 56 бронеодиниць супротивника, включаючи танки Т-34 і важкі САУ. 8 і 9 січня взвод Віттмана зупинив і перешкодив спробі прориву радянської танкової бригади, знищивши в цьому бою більш ніж десять бронеодиниць супротивника. 13 січня Віттманом було знищено 19 танків Т-34 і три важкі САУ. До цього моменту його рахунок знищеної техніки складає 88 танків і САУ…»
16.01.1944 р. Лицарського хреста удостоївся і навідник Віттмана роттенфюрер SS Бальтазар (Боббі) Волль. Це був видатний навідник, який вмів цілити і попадати сходу.
20.01.1944 р. Віттмана представили до звання оберштурмфюрера SS.
До того моменту, коли була зроблена фотографія екіпажу Віттмана, на гарматному стволі його танка було 88 білих кілець – перемог. Фото було зроблено пропагандистською ротою SS-Buschel (Propaganda Kompanie).
30.01.1944 р. Віттман отримав надіслану самим фюрером телеграму: «В признанні Ваших героїчних діянь за майбутнє нашого народу, я нагороджую Вас як 380-го солдата Німецького Вермахту «Дубовим гіллям» до Лицарського хреста Залізного Хреста. Адольф Гітлер».
02.02.1944 р. оберштурмфюрер SS Міхаель Віттман отримав «Дубове гілля» до Лицарського хреста особисто з рук Адольфа Гітлера в його бункері (Fuhrerhauptquartier «Wolfsschanze») в Східній Прусії.
Ледь за рік Віттман довів число своїх перемог до 119-и танків та іншої бойової одиниці.
06.02.1944 р. в боях з радянськими танками 5-ої гвардійської танкової армії, Віттману вдалося знищити ще дев'ять танків КВ і Т-34 і цим самим поповнити свій особистий рахунок.
28.02.1944 р. підрозділ Віттмана, яким командував гауптштурмфюрер SS Гайнц Клінге нараховував п’ять кавалерів Лицарського хреста. Ними були унтерштурмфюрер SS Штаудегер, унтерштурмфюрер SS Вендорф, роттенфюрер SS Волль, сам Віттман і його командир Клінге. Але серед них Віттман був єдиним володарем «Дубового гілля» до Лицарського хреста.
В період з 29.02.1944 р. по 02.03.1944 р. велика кількість підрозділу Клінга перебувала в місті Монс, в Бельгії. В ході передислокації, Віттман отримав під своє командування 2-у роту 101-го танкового полку SS зі складу дивізії SS Leibschtandartе.
01.03.1944 р. важке життя у воєнній кар’єрі перетворюється на одну мить в радісне – Віттман одружується на Хельзі (Гільдегард) Бурмістер. Свідком їхнього шлюбу був його навідник Боббі Волль.
В квітні 1944 р. Віттман відвідав завод компанії «Henschel und Sohn» в Касселі, де мав можливість поспілкуватися з самим директором і робітниками, дякуючи їм за важку працю над створенням такої машини як «Tiger».
Цього ж місяця він був переведений у Нормандію, де був призначений на посаду командира 2-ої роти 501-го важкого танкового батальйону SS 1-ої дивізії Leibschtandart SS «Adolf Hitler», яка до травня цього ж року дислокувалася в містечку Ліж’є.
В цей час його навідник Волль отримав під своє командування власний танк «Tiger». Після цього Волль прийняв бої у Нормандії, де був важко пораненим в результаті повітряного нападу і залишався в шпиталі до березня 1945 р. А після одужання повернувся в стрій і взяв участь в останніх боях на Західному фронті. Волль пережив війну. Працював електриком. Помер в 1996 році.
Дивізія SS Leibschtandart була складовою танкового резерву, який включав в себе 12-у танкову дивізію SS «Hitlerjugend» і Легкий танковий дивізіон. Приблизно десь у цей час командувати 101-им танковим полком SS було доручено Гайнцу фон Вестерхагену («Tiger» № 007), а перша рота цього підрозділу поступила під командування гауптштурмфюрера SS Адольфа Мобіуса.
06.06.1944 р. війська союзників розпочали військову операцію під кодовою назвою «Overlord» - висадку у Франції, а 2-а рота Віттмана з 501-го важкого танкового батальйону в цей час дислокувався в містечку Бове. На цей час у нього був новий танк – PzKpfw. VI «Tiger № 205».
В ході передислокації, із-за повітряних нальотів союзницької авіації 2-а рота Віттмана була скорочена до шести танків. Вона разом з Panzer Lehr Division та 12-ою танковою дивізією SS «Hitlerjugend» увійшла в склад сухопутної військової групи під командуванням генерал-фельдмаршала Ервіна Роммеля.
07.06.1944 р. 2-рота Віттмана, яка складалася з чотирьох танків Pz Kpfw VI H «Tiger» і одного танка Pz Kpfw IV вийшли з Бове і рушила у бік Версаля, у зв’язку з тим, що союзницька авіація зруйнувала велику кількість мостів на Південь від Парижу.
08.06.1944 р. неподалік Версаля колону броньованих монстрів атакували з повітря союзницькі літаки. Проте ворожа авіація і піхота аж ніяк не збентежувала німецьких танкістів, вони повернули на Війе-Бокаж і рішуче продовжували рухатись, знаючи при цьому, що можуть у будь-який момент піддатися нападу союзницьких танків і черговому нападу союзницької авіації, яка повністю панувала над Францією.
12.06.1944 р. 7-а бронетанкова дивізія англійців приготувалась до бойового кидку на містечко Війе-Бокаж, який на думку командування повинен був стати легкою здобичею. Союзники мали надію захопити Війе-Бокаж до 13-го числа, одразу після чого без перешкод атакувати Кан з відкритого південного флангу. Оволодіння Каном, дозволило б їм на протязі декількох днів вийти до Парижу і вирішити долю німецьких військ у всій Франції.
Цього ж дня союзники виявили пролом у розтянутій лінії оборони німців, і почали наступ уздовж всього лівого флангу, де вдало занурились у тил танкової дивізії SS генерал-лейтенанта Фріца Байерлейна, при цьому обійшовши Війе-Бокаж. Зламавши фланг І танкового корпусу SS, союзники попрямували на Кан, який як вже було зазначено, був ключовою позицією німців в Нормандії і головною перешкодою між військами генерала Монгомері та військами вермахту у Парижі. З успішними боями вони зупинилися в трьох милях від Війе-Бокаж.
13.06.1944 р. вночі танкова рота оберштурмфюрера SS Міхаеля Віттмана наблизилась до пункту призначення і зупинилася біля Війє-Бокаж на південь від Тілль-сар-Селло неподалік від Кану. Там Віттман вирішив замаскуватись на лівому фланзі тилів корпусу SS оберстгруппенфюрера SS Зеппа Дітріха. День він вирішив присвятити ремонтам своїх танків, але його плани перервалися екстренною звісткою. Блище до ранку до його танка разом з деякими солдатами підійшов унтер-фельдфебель, який доповів, що вони патрулюють околиці Війе-Бокаж і спостерігають за пересуванням військ союзників. Він також повідомив оберштурмфюреру SS про те, що у цьому напрямку може рухатись колона ворожих танків з розвідувальною групою в авангарді.
Цього ж дня рота Віттмана стояла на висоті № 213 (неподалік від Війе-Бокаж). Після маршу з Бове під безперервними повітряними нальотами союзницької авіації, рота готувалась до бою. У Віттмана був наказ - зупинити просування ворожих танків союзників, не пропустити їх в місто (Кан) і не дати обійти їм з флангів німецькі позиції, а також втримати дорогу на Кан.
Рота Віттмана на той момент складалася з його командирського танка («Tiger» № 205), з танка унтерштурмфюрера SS Штіфа («Tiger» № 234), танка унтрештурмфюрера SS Зова («Tiger» № 222), танка обершарфюрера SS Брандта («Tiger» № 223) і танка Лотцша («Tiger» № 233). Але танк Лотцша мав пошкодження лівого траку.
Десь о 8 годині ранку Віттман на відстані 160 м. від своєї позиції помітив колону англійських танків 22-ої танкової і частини 1-ої стрілецької бригад зі складу 7-ої бронетанкової дивізії, які поволі рухались по дорозі № 175 поблизу Війе-Бокаж – на Кан. Охороною колони британців був 4-ий танковий полк, 8-ий гусарський полк і 5-ий артилерійський дивізіон. Союзники не очікували зустрічі опору і послабили пильність. Віттман не знав бойової ситуації на цей ранок і лише сумлінно представляв собі загальну обстановку справ на даній ділянці фронту.
Позиція Віттмана була замаскована, він зв’язався по рації зі штабом, доповів ситуацію, і запросив підкріплення, йому відповіли, що підкріплення буде, але йому прийдеться дочекатись. Оберштурмфюрер SS не хотів чекати він прийняв самостійне, дуже важливе в житті рішення – атакувати. Він добре знав, що у звичайних бойових умовах шансів на перемогу проти великої армади сталі у нього практично не було б. По законам військової науки і при звичайному зрівнянні сил, атака Віттмана виглядала безглуздим самогубством, але у нього за останні роки виробилась жага до екстремальності.
Навідник Віттмана обершарфюрер SS Боббі Волль сердито промовив: «Вони поводяться так, ніби виграли вже війну», Віттман у свою чергу, як прославлений на Східному фронті величний танковий ас холоднокровно доповнив: «Неспіши, зараз ми їм нагадаємо, що вони помиляються…»
Він завів мотор свого броньованого монстра і одразу дались знати неполадки, проте він нехотів чути про ніякі неполадки, негаючи часу Віттман наказав Курту Зове, командиру танка № 222 дати свій танк, а йому з його екіпажем приступити до усунення проблем в моторі, іншим командирам танків прикривати тил і фланги. Фактично Віттман на одинці рушив на зустріч смерті. На повній швидкості він скорочував дистанцію…120…110…100…90 м. Перших два танка М4 «Scherman» були уражені з 80-и метрів. Через хвилину він знищив ще один в хвості колони, щоб заблокувати хід іншим. Згодом, роблячи все на ходу і скорочуюючи дистанцію він направив свою гармату на бронебатальйон супроводу, який знаходився в центрі колони, потім після знищення ворожих бронеодиниць його гармата почала цілити в задню половину колони. За допомогою стовбурів каштанів, та деяких кущів, які прислужилися відповідним прикриттям, він знищував кожну машину, яка з’являлася у зоні його бачення. Атака, яка була вибрана ним, як несподіванкою для ворога, принесла досить позитивні результати. Союзники далися в паніку, танки стояли, ніхто не міг дати ні задній, ні передній ходи. Віттман продовжував атакувати з самих близьких дистанцій, майже в притул, а коли наблизився до відстані одного метра, передбачаючи смертельну небезпеку, пішов на крайність, на максимальній швидкості протаранив танк «Kromwell» поваливши його набік. Інший «Kromwell» розвернувши свою 75-и мм. гармату, влучив в танк Віттмана, попавши в броньовану перегородку, але при цьому нічого не пошкодив. Тоді Віттман направив свою 88-и мм. гармату на наївного ворога і вистрілив перетворивши машину на купу палаючого металолому.
За ці страшні 30 хвилин оберштурмфюрер SS знищив 22 танки («Cromwell», «Scherman», «Firefly»), а також десяток одиниць іншої бронетехніки – напівгусеничних бронетранспортерів і СУ «Bren» з 4-го полку County of London Yeomanry («Sharpshooters») і 5-го артдивізіоду. Після цього Віттман відійшов без пошкоджень. Тепер у нього була відкрита дорога на Війе-Бокаж, проте її все ще займали союзницькі війська.
Тим часом інші танки з групи Віттмана вели вогонь прикриття з висоти № 213, а ще вісім танків під командуванням гауптштурмфюрера SS Адольфа Мобіуса які були послані німецьким штабом Віттману на допомогу увірвалися на околиці Війе-Бокаж, аби вибити звідти ворожі танкові підрозділи та піхоту. Оберштурмфюрер SS оговтавшись після адреналіну, який отримав від атаки, також направив свій танк на Війе-Бокаж. Разом вони увірвалися в містечко, де їх вже очікував добре озброєний майор Френч зі своїм дивізіоном протитанкових гармат. Мобіус заводить важкі бої у вузьких вуличках цього містечка. Віттман увійшов з іншого боку містечка, де ще на підході до нього по звивистому шосе обсадженому каштанами, знищив три штабні танки «Cromwell», а четвертий з них залишився непошкодженим, адже водій-механік заднім ходом вспів відвести його в зарослий кущами сад, при цьому також немаючи можливості відстрілюватись по машині Віттмана, тому, що стрілець-навідник залишався на зовні машини.
В цей момент сержант Стен Локвуд командир британського танка М4 «Scherman» з роти «В», стоявши біля будівлі, почув потужні вистріли, і одразу вирішив перевірити ситуацію на місці, він направив свій танк в обхід. За кутом будинку вимальовувалась свого роду картина, на відстані в 200 м. стояв бортом танк Віттмана який стріляв вздовж вулиці по союзницьким гарматам. Стен віддав наказ вистрілити, і снаряд пролетів вище танка і влучив у другий поверх будівлі. Віттман миттєво відреагував, одразу наказав розвернути башту, а танк «Scherman» ще раз і ще раз вистрілив де після чого один з снарядів влучив у трак гусениці. «Tiger» вийшов із строю, але навідник Волль не дозволив більше обстрілювати машину, розвернувши башту він вистрілив у будівлю біля якої стояв «Scherman», половиною якої завалив його. Віттман вирішив не випробовувати долі, знищивши ще на ходу деякі ворожі цілі, а також і останній штабний «Cromwell», наказав «всім залишити машину» - і під шквальним вогнем зі своїм екіпажем з боєм почали пробиратися до Мобіуса, який вже майже закінчував з ворогом.
Невдовзі базуччики майора Френча за допомогою реактивних снарядів РІАТ вдало підбили, спочатку «Tiger» унтерштурмфюрера SS Штімма а згодом і оберштурмфюрера SS Ернста Кріга зі складу групи танків Мобіуса. Ніхто з екіпажів не виживає.
Командир підбитого штабного танка «Cromwell» капітан Пет Дайс, вибрався з машини за допомогою молодої француженки, яка допомогла йому дойти до іншого танка, який вийшов з ладу, там була рація і він зміг зв’язатися з підполковником лордом Кренлі командиром 4-го батальону 22-ої бронетанкової бригади і доповісти про катастрофу, яка сталася у Війе-Бокаж. У відповідь Кренлі сказав, що йому вже стало відомо про ці жахливі події, і що він сам в даний момент відбиває атаку ворожих танків поруч з висотою № 213. Це була остання розмова Кренлі з Дайсом.
Атака Віттмана виявилась вдалою, він мав намір вибити англіців, як тільки сяде у свій танк, що ремонтувався екіпажем Зове. Оберштурмфюрер SS повернувся до свого вже полагодженого така № 205, дозаправився, поповнив боєзапас і приєднався до інших тигрів, які закінчували з піхотними з’єднаннями союзників в районі висоти № 213.
По полудні Віттман, як і розраховував, повернувся у Війе-Бокаж разом з передовими підрозділами 2-ої танкової дивізії, яка підходила до району бойових дій.
13.06.1944 р. блище до вечора бої за Війе-Бокаж закінчились. Дехто з англійців залишили поле битви і відійшли в містечко Ліврі. Пошкоджений трак гусениці танка № 222 був полагоджений і танк повернувся до свого командира Курта Зове.
Союзники у цій битві втратили 25 танків, 14 напівгусеничних бронетранспортерів, 14 СУ «Bren» і сотні солдат, як вбитими так і пораненими (полоненими). З боку німців було втрачено шість танків.
Після битви, Віттман сказав: «…Так, я повинен сказати, що прийняття рішення про атаку було дуже і дуже важким. Я ніколи не був так вражений силою супротивника, як тоді, коли дивився на танки, які рухались по дорозі на Кан. І все ж таки я вирішив атакувати (сміється)».
Потрібно зазначити, що ті війська, які протистояли Віттману, були відбірними військами прозваними «Пустельними щурами» генерала Монгомері зі складу 7-ої бронетанкової дивізії, яка відзначалася в боях проти Африканського корпусу генерал-фельдмаршала Ервіна Роммеля в Африканській військовій кампанії.
22.06.1944 р. за такий військовий досвід Віттман був нагороджений «Мечами» до Лицарського хреста з дубовим гіллям. Рекомендував його до нагороди обергруппенфюрер SS Йозеф «Зепп» Дітріх, а така рекомендація була погоджена з командувачем танкової дивізії SS генерал-лейтенантом Фріцом Байерлейном.
25.06.1944 р. церемонія вручення відбулася в Бергхофі. Нагороду вручив сам Адольф Гітлер, який особисто прикріпив мечі на форму Віттману і наказав присвоїти йому звання гауптштурмфюрера SS. Дітріх з цього приводу сказав: «…своїми рішучими діями проти ворога далеко за межами своїх позицій, діючи поодинці, за власною ініціативою, проявляючи величезну особисту хоробрість, він на своєму танку знищив велику частину бронемашин британської 22-ої бронетанкової бригади і врятував фронт I танкового корпусу SS від неминучої небезпеки».
10.07.1944 р. Віттман став командиром 2-ої роти 501-го важкого танкового батальйону SS, який до цього моменту мав одинадцять боєздатних танків «Tiger» і ще дев‘ятнадцять в ремонті. Віттман у своєму розпоряджені мав новий «Tiger» під № 007 і новий екіпаж – унтершарфюрер SS Карл Вагнер (навідник), штурманн SS Гюнтер Вебер (заряджаючий), унтершарфюрер SS Генріх Реймерс (водій) і штурманн SS Рудольф Хіршель (радист). Весь липень Віттман разом зі своїм екіпажем провів в боях за Кан, де здобув ще декілька перемог.
На початку серпня 1944 р. Віттман зі 101-им танковим батальйоном SS був переведений в район Сінтьє. В цей час німці знову намагались захопити Кан, який вже був повністю зруйнований, у зв’язку з безпереривними боями.
08.08.1944 р. почалась нова битва за Сінтьє. 2-ий канадський танковий корпус за підтримки з повітря близько 500-ма британськими важкими бомбардувальниками і ще декількасотма штурмовиками знищили 89-у німецьку піхотну дивізію і прорвали фронт. Союзники з деяким запізненням ввели свій бронетанковий резерв – 4-у канадську і 1-у польську танкові дивізії. Це дало можливість штандартенфюреру SS Курту Мейеру командиру 12-ої моторизованої дивізії SS «Нitlerjugend» провести контрудар, який дав би можливість прикувати союзників і не дати можливість їм подальшого просування в тил німців.
В 12-ій дивізії SS «Нitlerjugend» залишалося 50 боєздатних танків, включаючи 2-у роту 501-го важкого танкового батальйону гауптштурмфюрера SS Міхаеля Віттмана, який штаб корпусу Дітріха підключив у підпорядкування Мейеру.
Мейер сформував для контрудару дві бойові групи – перша під командуванням Віттмана, друга під командуванням штурмбаннфюрера SS Ганса Вальдмюллера і вирішив негаючи часу провести контратаку.
Цього ж дня Міхаель Віттман провів свій останній бій проти танків союзників, які наступали у складі 4-ої канадської та 1-ої польської танкових дивізій.
Командуючи групою танків (близько 25 машин) зі складу 12-ої танкової дивізії SS «Нitlerjugend» між його військами і військами союзників поблизу містечка Сінтьє затягнувся важкий бій. Екіпаж танка Віттмана з дистанції 1,5 км. запалив два танки «Scherman», а згодом і ще три. Після вдалого наступу Сінтьє перейшло під контроль 12-ої мотодивізії SS.
О 12.50 (згідно рапорту гауптштурмфюрера SS Гофлінгера, який на танку «Tiger» № 213, знаходився позасду зправа від танка № 007 Віттмана) в полі поруч з дорогою Кан-Сінтьє Міхаель Віттман і його екіпаж були знищені.
Після битви, рештки Віттмана, як і його екіпажу були поховані без всіляких пізнавальних ознак, разом з тим, що залишилося від їхнього танка...........

Продолжение следует, если кому то интересно!

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

... ... ...

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Тигры Витмана:
5 июля 1943г. - Курск, Tiger №1331, командир 3-го взвода, 13-ой роты, 1-го полка 1 LSSAH.
Заметьте, что вторая часть номера "31" обозначалась цифрами более мелкого размера.
Ноябрь 1943г. - Tiger №S21. Использовался Витманом в ходе советского осеннего наступления 1943 года (точная дата неизвестна).
6 июня 1944г. - Нормандия, Tiger №205. Командир 2-й роты sSSPz.Abt.101.
13 июня 1944г. - Villers-Bocage (Нормандия), Tiger №222. Витман пересел на него в последнюю минуту из-за поломки двигателя на своём Tiger №205.
8 августа 1944г. - Нормандия, Tiger №007. Последний Tiger Витмана. Он погиб в нём.

Родился: 22 апреля 1914 года в Vogelthal/Oberplatz.
Участие в боевых действиях:
- Польша (1939)
- Балканы (1940/41)
- Восточный фронт(1941-1944)
- Нормандия (1944)
Награды:
- Железный Крест 1-ой и 2-ой степеней (EK I и EK II)
- Рыцарский Крест (Ritterkreuz)
- Дубовые Листья к Рыцарскому Кресту (Eichenlaub)
- Мечи к Рыцарскому Кресту (Schwerter).
Счёт уничтоженной техники противника:
- 141 танк
- 132 противотанковых орудия
* Большинство из них было уничтожено на Восточном фронте.

Погиб: 8 августа 1944 года в сражении в районе Cintheaux Gaumesnil недалеко от Caen'а, Франция.
Похоронен: немецкое военное кладбище "De La Cambe" (Франция).

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

3-е фото это не день рождения Михаэля Виттманна а день рождения Фрица Витта.Виттманна там нет и подавно.

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

А кто такой Фриц Витт?

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Бригаденфюрер СС,командир 12-ой танковой дивизии СС ''Гитлерюгенд'' убит при корабельном арт. налете.

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Слева направо:
Унтерштурмфюрер SS Michael Wittmann
Роттенфюрер SS Bobby Woll
Панцершутце SS Werner Irrgang
Панцершутце SS Sepp Rоssner
Штурмманн SS Eugen Schmidt

К моменту, когда была сделана фотография экипажа Витмана, на орудийном стволе его Тигра было 88 белых колец (побед). Фото было сделано пропагандистской ротой (Propaganda Kompanie - PK) SS-Buschel.

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

Міхаель Віттман хоча і був майстром свого класу, однак більше за нього збив танків обер-лейтенант Отто Каріус

 

Re: Смерть лучшего танкого аса?

SS Hauptsturmfьhrer Michael Wittmann http://www.youtube.com/watch?v=Qp-rie6KzxY&mode=related&search=

Wittmann an der Ostfront http://www.youtube.com/watch?v=iP0zdFDDPSY&mode=related&search=

Wittmann in Villers Bocage http://www.youtube.com/watch?v=RKRSv7d9_QQ&mode=related&search=